Недопустимость доказательств в уголовном процессе (ходатайство)

Доказательствами в уголовном производстве являются фактические данные, полученные в предусмотренном настоящим Кодексом порядке, на основании которых следователь, прокурор, следователь судья и суд устанавливают наличие или отсутствие фактов и обстоятельств, имеющих значение для уголовного производства и подлежат доказыванию. 

Процессуальными источниками доказательств с показания, вещественные доказательства, документы, заключения экспертов.

Недопустим доказательство не может быть использован при принятии процессуальных решений, на него не может ссылаться суд при принятии судебного решения.

Не могут служить доказательствами фактические данные, полученные из анонимных источников, слухи и т. Источник доказательств существует в действительности. Без человека надлежащая информация не может быть воспринята, сохранена и доведена до органов расследования и суда.

КПК нормирует способы получения доказательств. Так, в ст. 223 УПК сформулированы общие требования к проведению следственных (розыскных) действий. Статьи 224-245 УПК содержат нормы об условиях и процессуального порядка проведения таких следственных (розыскных) действий, как допрос, предъявление лица для признания, предъявление вещей, трупа для признания, допроса, обыска, осмотра, экспертизы.

В гл. 21 УПК изложены требования, предъявляемые к законному проведения негласных следственных (розыскных) действий (аудио-, видеоконтроль лица, наложение ареста на корреспонденцию, осмотр и выемка корреспонденции, снятие информации с транспортных телекоммуникационных сетей, снятие информации с электронных информационных систем, обследование публично недоступных мест, житлачы другое владение лица, установления местонахождения радиоэлектронного средства.

Правила фиксации уголовного производства касающиеся проведения следственных (розыскных) действий и негласных следственных (розыскных) действий. Особенности фиксации проведения последних изложенные в ст 252 и 265 УПК.

Недопустимы доказательства, полученные в результате существенного нарушения прав и свобод человека, гарантированных Конституцией и законами Украины, международными договорами, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины, а также любые другие доказательства, полученные благодаря информации, полученной в результате существенного нарушения прав и свобод человека.

Суд обязан признать существенными нарушениями прав человека и основных свобод, следующие деяния: 1) осуществление процессуальных действий, требующих предварительного разрешения суда, без такого разрешения или с нарушением его существенных условий; 2) получение доказательств в результате пытки, жестокого, бесчеловечного или унижающего достоинство личности, поведения или угрозы применения такого поведения; 3) нарушение права человека на защиту; 4) получение показаний или объяснений от лица, не была уведомлена о своем праве отказаться от дачи показаний и не отвечать на вопросы, или их получения с нарушением этого права; 5) нарушение права на перекрестный допрос; 6) получение показаний от свидетеля, который в дальнейшем будет признан подозреваемым или обвиняемым в этом уголовном производстве. 3. Доказательства, предусмотренные настоящей статьей, должны признаваться судом недопустимыми при любого судебного разбирательства, кроме рассмотрения, если решается вопрос об ответственности за совершение указанного существенного нарушения прав и свобод человека, в результате которого такие сведения были получены.

Суд решает вопрос о допустимости доказательств при их оценки в совещательной комнате при принятии судебного решения.  В случае установления очевидной недопустимости доказательства в ходе судебного разбирательства суд признает это доказательство недопустимым, что влечет за собой невозможность исследования такого доказательства или прекращения его исследования в судебном заседании, если такое исследование было начато. Стороны уголовного производства, потерпевший вправе в ходе судебного разбирательства ходатайствовать о признании доказательств недопустимыми, а также приводить возражения против признания доказательств недопустимыми.

Ниже, представлен пример ходатайства на украинском языке о признании доказательств в уголовном процессе ненадлежащими и недопустимыми.



 

КЛОПОТАННЯ

про визнання доказів по справі недопустимими

Як вбачається із наявних у матеріалах справи витягах із ЄРДР, 11.08.2017 місцевою прокуратурою №1  було внесено відомості до ЄРДР стосовно ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до п. 8 ч. 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом ГПУ від 06.04.2016  № 139 (у редакції на момент вчинення реєстраційних дій), відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві,  незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо.

У порушення зазначених вимог, відомості про кримінальні правопорушення від 11.08.2017 були внесені до ЄРДР в один час та під одним реєстраційним № 42017051120004364.

При цьому, постанови прокурора про об’єднання вказаних проваджень не виносились та в матеріалах справи відсутні.

Вказане, створило підґрунтя для зловживань процесуальними можливостями з боку військовослужбовців військової прокуратури.

Так, у різних процесуальних документах (наприклад: постанова про об’єднання матеріалів досудового розслідування від 28.08.2017 та постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 28.08.2017) прокурором, вказується один  і  той  самий  реєстраційний  номер  провадження  (№ 42017051120004364), але, при цьому, зазначаються різні статті кримінального кодексу України. А у резолютивній частині постанови слідчого про залучення особи до конфіденційного співробітництва від 11.08.2020 взагалі вказаний лише реєстраційний номер провадження без зазначення кваліфікації за статтями КК України.

Окрім цього, слід зазначити, що згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 статтю 217 КПК України було доповнено ч. 7 такого змісту: Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об’єднані матеріали кількох досудових розслідувань, – день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

При цьому ст. 217 КПК України містить особливу приписку про те, що вказані вище зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Разом із тим, постановою прокурора від 28.08.2017 були об’єднані матеріали  досудових  розслідувань, внесених до ЄРДР  за  № 42017051120004364 від 11.08.2017 та № 42017051120004371  від 28.08.2017 з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру першого провадження та  з подальшим зазначенням дати об’єднаного провадження – 11.08.2017.

З огляду на те, що на момент винесення зазначеної вище постанови,          ст. 217 КПК України не містила у собі ч. 7, використовувати та зазначати датою об’єднаного провадження дату першого провадження підстав не було. Відтак, вважаю, що об’єднане кримінальне провадження повинно було мати дату 28.08.2017, тобто дату з якої провадження були об’єднані.

Додатково, хочу звернути увагу на те, що постанова прокурора про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 28.08.2017  містить у собі посилання на кримінальне провадження № 42017051120004364 від 22.06.2016, тобто кримінальне провадження за яким досудові розслідування стосовно мене ніколи не здійснювались та відношення до мене не мають.

Також, вважаю за необхідне зазначити, що у матеріалах справи містяться декілька витягів із ЄРДР стосовно одних і тих самих кримінальних проваджень, однак зміст зазначених витягів, відрізняється один від одного обставинами інкримінованих правопорушень та сумою неправомірної вигоди.

На підставі викладеного, у наслідок чисельних процесуальних порушень, допущених при розслідуванні вказаних кримінальних проваджень, які виразились у порушенні встановленого порядку реєстрації відомостей у ЄРДР, об’єднанні кримінальних проваджень, отриманні та винесенні окремих процесуальних рішень, керуючись ст.ст. 84, 89, 94 КПК України, –

 ПРОШУ СУД:

1. Визнати витяги   з   ЄРДР   по   кримінальному   провадженню   за № 42017051120004364 від 11.08.2017 – недопустимими доказами.

2. Визнати письмові   докази,   у   своїй    сукупності,   по   вказаному кримінальному провадженню – неналежними та недопустимими.

 ____________                                                                                                      С.П. Сидоренко  

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
УкрЮрDOC.