Можно ли отказать прокуратуре или полиции на запрос о предоставлении документов?

Довольно распространенной является ситуация, когда прокуратура (полиция, СБУ, ГБР) присылает письменные запросы на предоставление каких-либо документов или их копий. При этом в запросе может и вовсе отсутствовать информация о наличии уголовного производства и/или его регистрационного номера в Едином реестре досудебных расследований.

Как быть в такой ситуации? Можно ли отказать правоохранителям в предоставлении требуемых документов? Ответ на вопрос очевиден и прост: законодатель предусмотрел в уголовном процессуальном кодексе возможность добровольного предоставления доказательств (информации) органу досудебного расследования или прокуратуре.

В случает, если Вы как руководитель предприятия, учреждения, организации не сопереживаете по поводу расследуемого уголовного дела, то Вы вправе отказать в предоставлении документов следствию. В таком случае, следователь будет вынужден обращаться в суд за получением определения следственного судьи на временный доступ к вещам и документам для приобщения их к уголовному делу. При поступлении к Вам такого определения суда Вы обязаны предоставить истребуемые документы или предметы, в противном случае у Вас в офисе или дома (в зависимости от того где могут находится нужные документы) может быть произведен  обыск.

Ниже приведен пример письменного отказа на запрос правоохранительного органа предоставить документы и обеспечить явку свидетелей для допроса на основании отсутствия определения суда и допущенных процессуальных нарушениях при вызове свидетелей в уголовном деле.


 


 

Начальнику ВП ГУНП України у м. Дніпро

майору поліції

Петренко П.П.

На Ваш запит від 00.00.20__ № 1234 щодо надання документів повідомляємо, що  відповідно до ст. 19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в рамках закону.

Порядок розслідування кримінального провадження, згідно ст. 1 КПК України, визначається лише кримінально-процесуальним законодавством. Так, для здійснення будь-яких процесуальних дій (у тому числі витребування документів), слідчий чи прокурор повинен керуватися конкретною нормою КПК. Посилання на ст. 93 КПК України, не є конкретними та вичерпними, оскільки окреслюють лише загальні умови збору доказів у кримінальному провадженні.

Конкретний порядок отримання документів в особи, в тому числі у підприємства, установи чи організації, незалежно від форми власності, визначений ст. 159 КПК України. При цьому положення вказаної статті встановлюють, що тимчасовий доступ до речей та документів можливий виключно на підставі ухвали слідчого судді.

Аналогічний висновок робить Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних і цивільних справ, викладений у п. 18 роз’яснень      № 223-558/0/4.13 від 15.04.2013, де зазначено, що сторона кримінального провадження має право вимагати речі і документи виключно в порядку тимчасового доступу, передбаченого ст. 159 КПК України.

Щодо виклику осіб для проведення слідчих дій слід зазначити, що порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлений ст. 135 КПК України. Виклик особи можливий у спосіб визначений у п. 1 вказаної вище статті з обов’язковим дотриманням норм викладених у ст. 137 КПК України. Також, п. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.

Разом із тим, запит від 15.11.20__ не відповідає вимогам ст.ст. 135, 137 КПК України та не містить у собі даних щодо осіб, які викликаються, їх процесуального статусу, час виклику та найменування процесуальної дії для участі в якій викликається особа.

Таким чином, наразі відсутні законі підстави для надання Вам витребуваних у запиті документів та забезпечення явки відповідних посадових осіб.

Директор                                                     __________________І.І. Сидоренко

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
УкрЮрDOC.