Апелляционная жалоба в Хозяйственный суд

Хозяйственный споры по праву считаются самыми сложными в юриспруденции. Не каждый юрист берется за такую категорию дел и уж тем более не каждый может гарантировать положительный результат в деле.

Довольно часто возникает необходимость в обращении с жалобами в суды апелляционной инстанции.

На данной странице представлен образец апелляционной жалобы в хозяйственный суд с участием третьего лица не заявляющих самостоятельных требований.



 

Східний апеляційний господарський суд

пр-т. Незалежності, 13, м. Харків, 61058

через:

Господарський суд Харківської області

майдан Свободи, 5/1, Харків, Харківська область, 61000

 

ТОВ «СУПЕР-СЕРВИС»

пр-т. Адмірала Сидоренка, 182, м. Харків,

Харківська область, 01234

код ЄДРПОУ 23316548

електронна адреса: 657483@mail.gov.ua

тел. (000) 111-11-11

ПОЗИВАЧ:                              

Державне підприємство

 «Завод ім. В.О. Малишева»

 вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61001

код ЄДРПОУ 14315629,

електронна адреса: kanc@malyshev.kharkov.ua.

 тел. (057) 784-41-71

ТРЕТЯ ОСОБА:                 

 ПрАТ “АТЕК”

пр-т. Перемоги, 83 м. Київ, 03062,

код ЄДРПОУ 00240112,

електронна адреса: info@nssmc.gov.ua,

тел. (044) 254-24-30

 АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2020 (надійшло 10.08.2020) по справі № 999/888/18

 Господарським судом Донецької області  22.07.2020 ухвалено рішення по справі № 999/888/18, яким задоволено позовні вимоги Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» до ТОВ «Супер-СЕРВИС» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ПрАТ “АТЕК” про стягнення 87717 грн..

Зобов’язано стягнути з ТОВ «СУПЕР-СЕРВИС» на користь Державного підприємства Завод ім. В.О. Малишева   87717 грн.

З ухваленим рішенням суду ТОВ «СУПЕР-СЕРВИС» не погоджується та вважає, що рішення суду першої інстанції э необґрунтованим та помилковим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке має бути скасоване в апеляційному порядку з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 7, 86 ГПК України, п.п. 1, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі  ст. 86 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приймаючи спірне судове рішення суд І-ої інстанції:

– керувався лише доводами, доказами Позивача та залишив без з’ясування дійсні обставини справи і докази на їх підтвердження, що були подані Відповідачем;

– надав помилкову юридичну оцінку дійсним обставинам справи, а також документам у справі, в результаті чого було застосовано норму матеріального права, яка не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 І. ЩОДО НЕПОВНОГО З’ЯСУВАННЯ ОБСТАВИН, ЯКІ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СПРАВИ.

Для повного, об’єктивного та всебічного розгляду вказаної справи, слід зазначити, що за фактом привласнення та розтрати державного майна, що є предметом Договору № 000 від 00.00.2019, прокуратурою Харківської області проводиться досудове розслідування у рамках кримінального провадження № 42789050000006547 від 11.03.2019 за ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході проведення вказаного досудового розслідування встановлено, що комерційний директор, за попередньою змовою з невстановленими особами, здійснив незаконні дії щодо підписання  договору, у зв’язку з чим, вказаний факт виділено в окреме провадження № 4209870000009878 від 01.11.2019 за ч. 5 ст. 191 КК України, обвинувальний акт за яким 07.08.2020 спрямовано для розгляду районного суду м. Харкова. На даний час вказане судове провадження триває. Вирок у кримінальному провадженні судом не ухвалено.

За таких обставин вважаємо, що кримінальне провадження по обвинуваченню Сидоренка І.І. у скоєнні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке виразилось у незаконному підписанні договору є базовим та суттєвим для вирішення справи у господарському суді.  

Так, у рамках реалізації процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС», під час здійснення підготовчого провадження з розгляду справи в суді першої інстанції, двічі (18.12.2018 та 22.05.2020), керуючись ст. 177 ГПК України, (з метою визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів), заявляла клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у кримінальному провадженні № 222/3333/19 відносно директора Сидоренко І.І., який підписав спірний договір.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.08.2019 у задоволені вказаних клопотань було відмовлено з підстав наявності в матеріалах справи завірених належним чином копії документів, яких начебто достатньо для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи та ухвалення рішення судом.

Окрім цього, 12.08.2019, на стадії підготовчого засідання, ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС» заявлялись клопотання про витребування додаткових доказів, які б дали змогу повно і всебічно з’ясувати обставини справи, але у порушення вимог ст. 182 ГПК України, господарський суд Харківської області заявлені клопотання відповідача не вирішив, і як наслідок, під час розгляду справи не були з’ясовані ряд обставин.

Не вирішивши зазначені вище питання, суд першої інстанції дійшов до висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, в частині отримання ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС» товару, а зазначена подія, у свою чергу, позивачем, належним чином, доведена не була.  

У підтвердження викладеної позиції, ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС», звертає увагу на товарно-транспортні накладні № 1, 2, 3, 4, які були надані та долучені до матеріалів справи у якості доказів, відповідно до яких товар, який повинен бути переданий        ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС», був відвантажений невідомим особам, на автомобільний транспорт, який ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС» ніколи не належав.

Зазначеним обставинам та доказам, підтверджуючим їх, суд першої інстанції правової оцінки не надав.  Вказане, на нашу думку, свідчить про неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи.

 ІІ. ЩОДО ЗАКОННОСТІ ПІДПИСАННЯ ДОГОВОРУ № 11 від 00.00.0000 ТА АКТУ ПРИЙМАННЯ – ПЕРЕДАЧІ

Так, п. 3.6 договору позички від 00.00.0000 № 11, встановлює, що приймання-передача майна здійснюється за адресою: вул. Леханіва,   м. Харків, натомість, як вказував сам позивач, товар ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС» був переданий у за іншою адресою, що само по собі вже є порушенням істотних умов договору.

Крім того, у п. 6.2 Статуту ДП «Завод ім. В.О. Малишева» зазначено, що : «у встановлених законодавствах випадках та в порядку, визначеному Концерном, погоджувати з останнім вчинення господарських зобов’язань, щодо вчинення яких є заінтересованість, а також вчинення значних господарських зобов’язань».

З урахуванням того, що на час укладання спірного Договору позивач перебував у стадії банкрутства, а Договір № 11 є значним господарським зобов’язанням, то вказаний договір повинен був бути погоджений з ДК «Укроборонпром», але дане погодження позивачем не здійснювалось.

Таким чином, договір № 11 було укладено з порушенням встановлених норм, тобто незаконно.

Окрему увагу слід звернути на акт приймання-передавання майна від.

Вказаний документ також не відповідає чинному законодавству, щодо форми первинних облікових документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У нашому випадку в Акті приймання-передавання майна, відсутні дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ (зазначено – Представник Позичкодавця) та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (у судовому засіданні не було ідентифіковано особу, якій належить підпис у графі акту «прийняв майно»).

ІІІ. ЩОДО ПОРУШЕННЯ НОРМ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ТА  НЕДОПУСТИМОСТІ ДЕЯКИХ ДОКАЗІВ. 

 Під час звернення до господарського суду Харквської області позивач, у якості письмових доказів, додав до своєї позовної заяви копію договору  № 11 та копію акту приймання-передавання майна. Вказані копії документів належним чином завірені позивачем не були, при цьому оригінали цих документів, перебували та перебувають у матеріалах кримінального провадження в прокуратурі Донецької області.

Проте, судом з метою дослідження наявних доказів в матеріалах кримінального провадження відмовив у задоволенні клопотання (від 21.06.2020) відповідача щодо витребування матеріалів кримінального провадження, з метою встановлення протиправних дій позивача на стадії укладання договору позики.

ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС», під час розгляду справи у суді першої інстанції неодноразово вказувала на недопустимість зазначених доказів за умови відсутності у матеріалах справи оригіналів цих документів або належним чином завірених їх копій.  При цьому суд, зобов’язував позивача надати до матеріалів справи допустимі докази з  цього приводу.

Станом на 24.06.2020 позивач не надав до суду оригінали вищевказаних документів, які є основними його доказами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно до ч. 9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої випробовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем – також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду , якщо позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 “ДСТУ 4163-2003”, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи оригіналів документів чи належним чином засвідчених їх копій.

Вказана обставина є порушенням процесуального права, і як наслідок, оскаржуване рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.

Аналогічна правова позиція закріплена у Постанові Верховного Суду у справі № 904/8549/17 від 11 липня 2018, в якій Верховний Суд підкреслив:

« що хоча ксерокопії документів і можна вважати належними доказами, проте вони не можуть бути допустимими, оскільки у випадках передбачених законодавством, певні  обставини справи повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до ст. 77 та ст. 91 ГПК України для того щоб бути допустимим доказом будь -який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або із відміткою  про засвідчення копії документа, яка складається  зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Отже, спір вирішений на підставі недопустимих доказів є порушенням процесуального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню

Відповідно до ст. 277 ГПК України, Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду – протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

21.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Повний текст рішення складено 27.08.2020, на адресу ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС»  надійшло 10.09.2020, що підтверджується відбитком на конверті поштового зв’язку трек-номером 6108900888256 та роздруківкою пошуку поштових відправлень – Укрпошта.

У зв’язку з викладеним клопочу про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області.

Крім того повідомляю, що позивач не планує понести будь-яких додаткових судових витрат при розгляді даної справи, окрім суми судового збору, що сплачується в порядку, на підставі та в розмірах, встановлених                    ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 42, 46, 256, 275,  277 ГПК України,  –

ПРОШУ СУД:

1.Поновити строки апеляційного оскарження рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2020 по справі № 999/888/18.

2.Прийняти дану апеляційну скаргу до свого розгляду та відкрити по ній апеляційне провадження.

3.Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2020 по справі № 999/888/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» у повному обсязі.

Додатки:

– оригінал конверта поштового відправлення з трек-номером 61028765488256, на 1 арк.; (тільки для суду);

– роздруківка пошуку поштових відправлень – Укрпошта, на 2 арк.;

– наказ щодо повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, на 1 арк.; (тільки для суду);

– докази направлення копії апеляційної скарги цінним листом з описом вкладення на ___ аркушах.

 

Директор ТОВ «СУПЕР-СЕРВІС»                                                                 ______І.І.  СИДОРЕНКО

«____»______20___

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
УкрЮрDOC.